Балканський півострів у геополітичних планах Москви

Причини та можливі наслідки загострення ситуації в регіоні

Наприкінці вересня ц. р. виникла низка нових проблемних чинників у розвитку подій на Балканах, що може суттєво ускладнити там обстановку. Насамперед це стосується чергового загострення відносин між Сербією та Косово внаслідок цілеспрямованих провокацій сербської сторони та невиважених дій косовської влади. Так, 25 серпня ц. р. президенти Сербії О. Вучич та Косова Х. Тачі виступили зі спільною заявою щодо можливості зміни кордону (обміну прикордонними територіями, переважно населеними етнічними сербами і албанцями) для «досягнення історичного мирного врегулювання».

На такі оприлюднені наміри негайно зреагували косовські супротивники будь-яких компромісів з Сербією на чолі з радикальною лівонаціоналістичною партією «Самовизначення», які розпочали масові акції протестів у столиці Косова — м. Приштина. На додаток, 29 вересня ц. р. Х. Тачі у супроводі підрозділу косовського спецназу відвідав північні райони краю з метою прояснити ставлення місцевих сербів до ідеї обміну територіями. При цьому він завітав до найбільш чутливої для Сербії зони гірського водосховища Газіводе, що, знаходячись на території Косова, входить до сербської системи водопостачання.

Сербія це використала як привід для створення конфліктної ситуації довкола Косова. Так, президент Сербії О. Вучич трактував візит Х. Тачі разом зі своїми охоронцями на північ Косова як «бандитський напад косовських сил безпеки на сербське населення регіону», під час якого ті зачищали прилеглі шляхи та безпідставно арештовували місцевих громадян, а також встановили свій контроль над об’єктами електростанції та водосховищем Газіводе.

Спираючись на подібні твердження, О. Вучич звинуватив Х. Тачі у свідомих провокаціях та порушенні резолюції РБ ООН № 1244, що дозволяє підрозділам силових структур Косова в’їжджати до північних районів краю лише за схваленням НАТО і повної згоди місцевої сербської громади. Тому він розпорядився підвищити бойову готовність збройних сил Сербії. Своєю чергою, за вказівкою із Белграда, сербське населення прикордонних районів Косова та Сербії розпочало власні акції протестів та блокування транспортних комунікацій.

Такими діями Белград утворив підґрунтя для того, щоб мати підстави для звернення по допомогу до Росії. Це питання обговорювалось на терміновій зустрічі О. Вучича з президентом Росії В. Путіним 2 жовтня ц. р. у Москві, де згідно з офіційним повідомленням, обговорювались перспективи розвитку російсько-сербських відносин, а також актуальні питання міжнародної політики та особливості ситуації, що склалась на Балканах, насамперед у Косово. При цьому В. Путін висловив готовність і надалі надавати всебічну підтримку Сербії, в т. ч. у забезпеченні її безпеки.

Іншим негативним чинником розвитку подій на Балканах став провал референдуму щодо зміни назви Македонії, який проходив 30 вересня ц. р. з метою зняти заперечення Греції щодо вступу країни до ЄС та НАТО (з часу розпаду Соціалістичної Республіки Югославія Греція категорично не сприймає назву такої країни як Македонія, оскільки вона співзвучна з назвою однієї з грецьких провінцій). У голосуванні брали участь 39,6 % населення країни, з якого за зміну назви «Македонія» на «Північна Македонія» висловилося 91,5 %. Разом з тим, референдум визнано недійсним, оскільки за македонським законодавством явка виборців повинна становити не менше 50 %.

З юридичної точки зору референдум був суто консультативний за характером, однак те, що він не відбувся, вважається серйозною політичною колізією. Так, у рамках голосування громадяни Македонії повинні були просто погодитися з європейським та євроатлантичним вибором країни, чого не сталося. Відтепер рішення зі згаданого питання повинен ухвалити македонський парламент. Разом з тим, для цього правляча парламентська коаліція («Соціал-демократичний союз Македонії», Ліберал-демократична партія та «Демократичне оновлення Македонії») не має достатньої кількості голосів. І якщо необхідна кількість мандатів не набереться, правляча коаліція фактично змушена оголосити дострокові парламентські вибори, що може призвести до зміни розкладу політичних сил в країні.

До речі, блокування членства Македонії в НАТО посилює етнічну напруженість в країні. Причиною цього є позиція етнічних албанців, які, становлячи щонайменше 30 % македонського населення, вважають вступ Македонії до НАТО однією з основних гарантій своєї безпеки. З огляду на це, гальмування процесу євроатлантичної інтеграції країни викликає негативну реакцію албанців та може призвести до міжетнічних сутичок.

При цьому наводяться факти, що свідчать про причетність Росії до провалу референдуму. Так, основна політична сила, яка не бажає, щоб Македонія вступила до НАТО, — фанати футбольного клубу «Вадар», що належить російському олігарху С. Самсоненку. Саме за їх провідною участю напередодні та під час референдуму проходили масові молодіжні мітинги з закликами голосувати проти зміни назви країни, проти членства в НАТО і ЄС. Навпаки, вони виступали з гаслами підтримати Росію та особисто В. Путіна. Проти НАТО і ЄС опосередковано виступає і Македонська Православна церква. Досить показові за характером також візити до Македонії ідеологів «русского мира», зокрема О. Дугіна.

Незважаючи на ніби то різні причини та зміст таких подій, вони об’єднуються єдиним чинником, а саме — інтересами Росії. Зокрема, на сучасному етапі Росія прагне:

по-перше, розпорошити зусилля НАТО і ЄС, а також відвернути їх увагу від українського питання, провокуючи напруженість в інших регіонах, у т. ч. на Балканах. При цьому Росія, загострюючи ситуацію, може спровокувати збройний конфлікт, що дозволить розгорнути свої війська на Балканському півострові під приводом надання допомоги Сербії у забезпеченні її безпеки;

по-друге, відновити співробітництво з Заходом, а також отримати потужні важелі тиску на нього на основі спільних дій з стабілізації обстановки на Балканах. В цьому зв’язку Росія робить ставку на критичний характер даного питання для Європи, оскільки виникнення нового збройного конфлікту на Балканському півострові стане значно більшою проблемою для Європи, ніж збройне протистояння в Сирії;

по-третє, створити перешкоди на шляху вступу західно-балканських країн до НАТО і ЄС. Зокрема, у жовтні 2016 року Росія за сприяння Сербії вже намагалася здійснити військовий переворот у Чорногорії, щоб заблокувати її приєднання до Альянсу. Своєю чергою, у своїх діях проти Македонії Росія використовує Грецію (як і Угорщину проти України).

На сьогоднішній день всі ці питання для режиму Путіна набувають особливого значення, що пов’язується з застосуванням США якісно нових, критичної дії санкцій проти Росії. Зокрема, такі санкції запроваджуються США з квітня ц. р. в рамках закону «Про протидію противникам Америки через санкції». Крім того, 27 серпня ц. р. США ввели в дію новий пакет санкцій проти Росії в зв’язку з т. зв. справою Скрипаля та висунули фактичний ультиматум Москві щодо можливості їх суттєвого розширення, якщо російська сторона відмовиться надати гарантії того, що не буде застосовувати хімічної зброї у майбутньому та не погодиться на «локальні перевірки» з боку ООН.

Реалізовувати свій план з дестабілізації обстановки на Балканах Росія почала, щойно розпочалася робота 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. Тому події в регіоні дістали більший резонанс. Так, 21 серпня ц. р. міністр закордонних справ РФ С. Лавров здійснив робочу поїздку до Боснії і Герцеговини (БіГ), де зустрівся з регіональними лідерами. Фактично саме після цього прибічники Росії на Балканах і перейшли до активних дій з провокування вищезгаданих проблем на півострові.

Крім того, найближчим часом може виникнути ще одна конфліктна ситуація на Балканах, а саме — щодо Республіки Сербської (РС) в Боснії і Герцеговині. Її ознакою став візит президента РС М. Додіка до Росії 30 вересня ц. р., під час якого його прийняв у Сочі президент РФ В. Путін. Зокрема, не виключається можливість обговорення сторонами сценарію загострення обстановки також і у Боснії і Герцеговині у спосіб порушення М. Додіком питання виходу Республіки Сербської зі складу БіГ та її приєднання до Сербії. У 2017 році М. Додік вже оприлюднював подібні наміри.

Як завжди, свої заходи з провокування напруженості на Балканах Росія супроводжує черговою демонстрацією сили. Так, 1 жовтня ц. р. на території Сербії розпочалися спільні російсько-сербські льотно-тактичні навчання «БАРС-2018». За участю літаків МіГ-29 та вертольотів Мі-8 опрацьовуються питання перехоплення повітряних цілей, нанесення ударів по наземних об’єктах та висадки повітряного десанту. До речі, аналогічні навчання «БАРС-2016» проводились і на фоні спроб військового перевороту в Чорногорії.

В цілому все це свідчить, що Росія надає особливого значення Балканам у своєму протистоянні з Заходом. Успіх її стратегії на балканському напрямі може створити суттєві проблеми як Європі, так і США, що матиме негативні наслідки і для України. З огляду на це, поточним подіям на Балканському півострові слід приділяти особливу увагу, щоб своєчасно запобігти загрозам щодо нашої держави.

Іван Січень

vse.media

Поделитесь, и будет Вам счастье!
Другие материалы в этой категории: Вінницька мажорка Давиденко рветься до влади! »

ТОП 24

Copyright © 2008-2018. 43 канал Винница - Новости Аналитика Соцопросы

Данный сайт работает как социальный блог, открытая социальная площадка где каждый может опубликовать свои материалы, многие материалы приходят на почту и публикуются администрацией сайта после модерации. В связи с эти возможны некорректное отображение источника текста или графики, если Ваши авторские права или права на торговую марку (товарный знак) нарушены, просим извинения, указывайте о данных нарушениях нам на почту E-mail: [email protected] и мы немедленно исправим это недоразумение. Спасибо.

Scroll to Top